Останнім часом привид наступних виборів все частіше став з’являтися у суспільстві. Шановні, мало шановні і зовсім не шановні люди роблять всілякі прогнози. Аналіз системи підтведжуя те, ЯК привид виборів впливає на суспільство, викликав реакцію Президента, який заявив, що не підтримує ідею дострокових виборів. Це означає, що нинішня правляча верхівка (назвемо її скромно – «можновладці») прогнозує можливі зміни у існуючій суспільній системі, до чого поки що вона не готова. І потрібен час, щоб підготуватися. Або все значно простіше – час потрібний, щоб «додерибанити» те, що залишилося, і «здимити» за межі системи.

Отже.

У перекладі з грецької слово «система» означає «з’єднання, ціле, складене з частин». Ці частини, або елементи, перебувають у єдності, в рамках якого вони певним чином впорядковані, взаємопов’язані, впливають один на одного у той чи інший спосіб. Оскільки ми ведемо мову про соціальну систему, в першому наближенні, її підсистемами є основні соціальні групи нашого суспільства, а саме: можновладці та інфраструктура їх обслуговування, підприємці (за виключенням представників великого бізнесу), наймані працівники, в тому числі «бюджетники», рантьє, в тому числі пенсіонери.

До інфраструктури обслуговування можновладців входять силові структури та суди, абсолютна більшість мас-медіа, всі, без виключення, політичні партії.

Маємо виходити з того, що суспільна система в Україні є системою з обмеженим доступом. В цій системі купка власників основних ресурсів має на меті отримання надприбутків за будь яку ціну. (Докладно про систему обмеженого доступу можна дізнатися із доповіді Дуглас С. Норт, Джон Джозеф Уолліс, Стівен Б. Вебб і Беррі Р. Вейнґаст. «СИСТЕМА ОБМЕЖЕНОГО ДОСТУПУ В КРАЇНАХ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ:  новий підхід до проблем розвитку», який розміщений на нашому веб-сайті).

Будь-яка система має низку основних ознак.

По-перше, взаємодія елементів та окремих частин має бути гармонійною.

Аналіз системи виявляє, що вона являє собою набір елементів, або окремих частин, виділених з того чи іншого принципу, що є її структуроутворюючих факторами і грають роль підсистем. Останні, хоча і відносно самостійні, але по-різному взаємодіють в рамках системи; в простій формі тим, що знаходяться поруч і межують одна з одною; складнішими формами взаємодії є обумовленість (породження одним елементом іншого) і взаємний вплив, який чиниться ними один на одного. Для збереження системи така взаємодія має бути гармонійною. Чи є сьогодні гармонійною взаємодія елементів (підсистем) нашої системи? Відповідь – ні.

Перша підсистема

У підсистемі можновладців йде підкилимна боротьба за надприбутки. Свого часу ця боротьба «поховала» Януковича та його прісних. Боротьба власників «заводів, газет, пароплавів» формує політичну боротьбу, оскільки партій, як представляли б істотну частину нашого суспільства, на сьогодні немає. Отже, з точки зору інших підсистем, це є боротьбою «нанайських хлопчиків» – хто б не переміг, система залишиться незмінною.

Друга підсистема

– рантье (люди, що живуть на отримані раніше доходи). Таких у нас, якщо не помиляюся, до 25% суспільства. Відкидаючи незначний відсоток високодохідних рантьє, маємо пенсіонерів, які, перш за все, зацікавлені у підвищенні власних доходів, щоб вижити. У цьому – їх конфлікт з підсистемою можновладців, інтереси якої полягають у зменшенні соціальних видатків, а відтак, як це цинічно не звучить, – у істотному обмеженні кількості рантьє.

Третя підсистема

– підприємці, які зацікавлені у створенні вільної конкуренції, і таким чином, становлять певну загрозу для підсистеми можновладців. Конфлікт тут полягає у тому, що можновладці намагаються за допомогою фінансових та інших обмежень не допустити вільної конкуренції.

Четверта підсистема

– наймані працівники, виживання яких залежить від можновладців. При цьому інтереси «бюджетників» такі самі, що й у пенсіонерів, а працівники бізнесових структур зацікавлені у максимальному процвітанні своїх роботодавців, отже є ситуативними елементами третьої підсистеми.

Отже, для збереження існуючої системи, потрібна гармонійна взаємодія описаних підсистем. Така взаємодія можлива або за рахунок усунення причин конфліктів, або за рахунок успішного домінування однієї підсистеми.

Аналіз системі говорить за те, що усунення причини конфліктів навряд чи можливе у даний час, оскільки передбачає, перш за все, відмову підсистеми можновладців від своєї головної мети – отримання надприбутків та формування вільної конкуренції у всіх сферах суспільного життя. Для нинішніх можновладців це настільки корінна перебудова, що вони добровільно ніколи на це не погодяться.

Другий варіант – посилення домінування однієї з підсистем, яка буде спроможна забезпечити стійкість системи в цілому. Тут можливі такі дії, як, зокрема:
закручування гайок для підсистеми підприємців, що дасть можливість за рахунок «вичавлених» коштів пригасити соціальні конфлікти; маніпулювання свідомістю за рахунок імітації усунення причин конфліктів підсистем: реформи, боротьба з корупцією, незначне підвищення соціальних стандартів тощо; активне залучення зовнішніх факторів – шлях до Європи, російська агресія, добрі європейські та американські дядечки та тітоньки таке інше.

Отже, аналіз системи виявляє, що вона не є гармонійною, але на даному етапі домінуюча коаліція має всі шанси зберегти цю систему, тому що:

вона володіє ресурсами, які значно перевищують ресурси інших підсистем, разом узятих;

конфлікт між підсистемам не набуває характеру глобального протистояння за рахунок інерційності елементів другої і четвертої підсистем, а третя підсистема вочевидь не спроможна призвести до зміни системи в цілому за рахунок тільки власних ресурсів;

у суспільстві існує розуміння того, що сьогодні немає політичної сили, яка насправді мала б на меті формування іншої суспільної системи. Балачки на цю тему ще не означають наявність програми дій з конкретними термінами та виконуваними заходами.

Таким чином, перспектива гармонізації взаємодії всередині  системи за рахунок, наприклал, дострокових виборів видається досить примарною.

По-друге, система має межі, що відокремлюють її від навколишнього середовища.

Ці кордони можуть бути «прозорими», допускають проникнення в систему зовнішніх впливів, і «непрозорими», наглухо відділяють її від решти світу. Системи, що здійснюють вільний двосторонній обмін енергією, речовиною, інформацією з середовищем, отримали назву відкритих; в іншому випадку йдеться про закриті системи, що функціонують незалежно від середовища.
Як показує аналіз системи, якщо до неї взагалі не надходять ресурси ззовні, вона має тенденцію до загасання (ентропії) і припиняє своє існування (наприклад, годинник, якщо їх не завести, зупиняються).
Відкриті системи, самостійно черпають необхідні для себе ресурси з зовнішнього середовища, і перетворюють їх для задоволення своїх потреб, в принципі невичерпна.

У той же час, недостатньо, або навпаки, надмірно активний обмін із середовищем може систему зруйнувати (через брак ресурсів або нездатності їх асимілювати через надмірну кількість і розмаїття). Тому система повинна знаходитися в стані внутрішньої рівноваги і балансу з середовищем. Це забезпечує її оптимальне пристосування до неї і успішний розвиток.

На жаль, аналіз системи України змушує нас констатувати, що мова про стан внутрішньої рівноваги і балансу з середовищем наразі не йде. Наша система є абсолютно відкритою для зовнішніх впливів у тому сенсі, що не здатна їх асимілювати. Ми маємо сталий відвертий негативний вплив з боку Росії, а також фактичне зовнішнє управління з боку США та ЄС, яке, будемо чесними, не є сталим і ефективним у всіх випадках. Якщо згадані впливи будуть здійснюватися скоординовано, система, про яку ми ведемо мову, може бути зруйнованою.

По-третє, кожна система має певну структуру,

тобто впорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів (іноді в побуті поняття структура використовується як синонім поняттю організація).

Впорядкованість надає системі внутрішню організацію, в рамках якої взаємодія елементів підпорядковується певним принципам, законам. Системи, де така організація мінімальна, називаються неупорядкованими, наприклад, натовп на вулиці. Структура може в тій чи іншій мірі залежати від особливостей самих елементів. Аналіз системи показує, що вона теж має структуру, однак у зв’язку із тим, що, як ми показали вище, взаємодія елементів нашої системи не є гармонійною, впорядкованість цієї структури поступово починає давати збій.

По-четверте, в кожній системі є якісь явно системоутворюючі відносини або якість,

які в тій чи іншій мірі проявляється у всіх інших, забезпечують їх єдність і цілісність. Якщо вони визначаються природою системи, то називаються внутрішніми, в іншому випадку ‒ зовнішнім. У той же час, внутрішні відносини можуть поширюватися і на інші системи (наприклад, через наслідування, запозичення досвіду). Можливість реалізації відносин і властивостей системи виключно на даній основі (субстраті) робить її унікальною. У соціальних системах крім явних системоутворюючих відносин можуть існувати неявні. Субстратом нашої системи можна вважати патріотизм та зусилля наших громадян, які значною мірою забезпечують єдність і цілісність другої, третьої та четвертої підсистем. Однак, враховуючи хибну дію на систему першої підсистеми, можна прогнозувати у недалекому майбутньому руйнування системоутворюючих відносин.

По-п’яте, аналіз системи виявляє ії певні якості.

Багатоякісність системи є наслідком нескінченності зв’язків і відносин, що існують на різних її рівнях. Якості проявляються в відношенні до інших об’єктів, причому, неоднаково. Наприклад, одна і та сама людина в ролі керівника може кричати на підлеглих і підлабузнюватися перед своїм безпосереднім начальником. Аналіз системи показує, що ії якості певною мірою впливають на якість елементів, що увійшли до неї, перетворюють їх. Здатність досягати цього характеризує силу системи. На жаль, окремі якості нашої системи, наприклад, всеохоплююча корупція, правовий нігілізм, вкрай низькі соціальні стандарти, м’яко кажучи, не сприяють зміцненню системи.

По-шосте, системі властива емерджентність,

тобто поява якісно нових властивостей, відсутніх у її елементів, або не характерних для них. Таким чином, властивості цілого не рівні сумі властивостей частин, хоча і залежать від них, а об’єднані в систему елементи можуть втрачати властивості, притаманні їм поза системою, або купувати нові. Саме ця ознака системи стримує руйнування нашої системи в цілому. Але емерджентність нашої системи дуже низька, тобто поява нових властивостей здійснюється вкрай повільно. А стримування появи нових властивостей стримує й розвиток системи в цілому.

Нетотожність суми якостей елементів якостям системи в цілому обумовлена наявністю структури, тому структурні перетворення призводять до якісних, але останні можуть відбуватися також і за рахунок кількісних змін. Таким чином, система може якісно змінюватися, не змінюючи своєї структури, а в рамках одного і того ж кількісного складу можуть існувати кілька якісних станів.

По-сьоме, система володіє зворотним зв’язком,

під яким розуміється певна реакція її в цілому або окремих елементів на імпульси один одного і зовнішні впливи. Отут вже можна казати, що наша система, враховуючи її внутрішню розбалансованість далеке не завжди адекватно і своєчасно реагує на зовнішні впливи.

Аналіз системи дає можливість зробити наступні висновки:

• Взаємодія елементів системи, що сформувалася у нашій державі, не є гармонійною. Дисгармонійність обумовлена у основному функціонуванням першої підсистеми – підсистеми можновладців. Якби мова йшла про технічну систему, така дисгармонія могла б бути усунута шляхом вилучення елементів, які вносять цю дисгармонію. У нашому випадку аналогією могло б стати поступове трансформування існуючої системи обмеженого доступу в систему відкритого доступу і відповідне перезавантаження органів влади. Однак. На жаль, тут мова йде не про техніку. І до того часу, поки ресурси домінуючої коаліції перевищують ресурси інших елементів системи, і домінуюча коаліція не має бажання гармонізувати взаємодію своєї підсистеми, дисгармонійність у відносинах всередині системи буде тривати.

Є, правда, ще один шлях – спробувати відокремити власне можновладців від обслуговуючої інфраструктури. Тут  –  слово за громадами, без активної компетентної участі яких у процедурах такого відокремлення не відбудеться.

• Ми були змушені констатувати, що мова про стан внутрішньої рівноваги і балансу з середовищем наразі не йде, тому що наша система є абсолютно відкритою для зовнішніх впливів у тому сенсі, що не здатна їх асимілювати. Отже, тут слід вживати максимуму заходів, щоб, з одного боку, не допустити скоординованих дій Росії та Заходу відносно України; з іншого боку, забезпечити такий стан інформованості та свідомості громадян, який дозволить асимілювати зовнішні впливи. Зрозуміло, що коли рівні доходів можновладців та пересічних громадян різняться у співвідношенні більше 40:1, а соціальні стандарти стануть хоча б наближеними до європейських невідомо коли, говорити про свідомість цих пересічних громадян досить важко.
• Ми зазначили, що у зв’язку із тим, що, як ми показали вище, взаємодія елементів нашої системи не є гармонійною, впорядкованість цієї структури поступово починає давати збій.
• Ми з’ясували також, що можна прогнозувати у недалекому майбутньому руйнування системоутворюючих відносин унаслідок негармонійності взаємодії підсистем.
• Ми визначили, що окремі якості нашої системи, наприклад, всеохоплююча корупція, правовий нігілізм, вкрай низькі соціальні стандарти, м’яко кажучи, не сприяють зміцненню системи.
• Ми також встановили, що емерджентність нашої системи є дуже низькою, тобто поява нових властивостей здійснюється вкрай повільно. А стримування появи нових властивостей стримує й розвиток системи в цілому.
• Можна казати, що наша система, враховуючи її внутрішню розбалансованість, далеко не завжди адекватно і своєчасно реагує на зовнішні впливи.