Коли ми розмовляємо про суспільство взагалі, слід визначитися з тим, що, власне, ми маємо на увазі під терміном «суспільство». Існує багато поглядів на цей термін. Давайте подумки пройдемо певний шлях, наприкінці якого з’явиться суспільство.
Отже, спочатку існували окремі індивідууми, які, будучи обдарованими волею та свідомістю, намагалися забезпечити собі виживання у певних природних умовах. (За дужки винесемо думку автора, який вважає, що при створенні людини , як виду, природні умови дозволяли їй не думати про виживання. Людина мала певну місію, але внаслідок спроби передчасного вступу до виконання цієї місії була перенесена у інші оточуючі умови – умови виживання).
Боротьба за існування
Маючи інстинкт виживання, але будучи наділені, як вже відзначалося вище, волею та свідомістю, індивіди постійно, спочатку підсвідомо, а потім – свідомо, шукали шляхи забезпечення себе ресурсами для виживання: їжа, житло, продовження роду, захист від зовнішніх загроз тощо.
Реалізація цих шляхів спершу вимагала певного об’єднання. За відсутності ефективних засобів зв’язку та транспортних засобів таке об’єднання могло відбуватися лише на досить обмеженій території. Об’єднавшись на певній території, індивідууми мусили захищати свої ресурси від аналогічних зовнішніх об’єднань.
Так виникли спільні інтереси, що мали постійний та об’єктивний характер – отримання, збереження та захист ресурсів, необхідних для виживання. Ми розуміємо, що чим більше ресурсів мало об’єднання людей, тим більш гарантованим було виживання цих людей. Інтереси об’єднання вимагали певного розподілу ресурсів всередині об’єднання, зокрема, підтримки людей, які безпосередньо не брали участь у добуванні: жінок, дітей, хворих, які могли одужати, майстрів, що виготовляли зброю, будували укріплення тощо.
Добування та розподіл ресурсів, участь у захисті об’єднання повинні були відбуватися за певними обов’язковими правилами поведінки, які регулювали б спільні інтереси індивідуумів.
Правила поведінки для індивідуумів
А щоб всі дотримувалися цих правил, потрібна була організована сила, здатна забезпечити об’єднанню внутрішній порядок та зовнішню безпеку.
Якщо тепер поміняти термін «об’єднання» на «суспільство», можемо сформулювати базові ознаки суспільства:
- сукупність індивідів, обдарованих волею та свідомістю;
- загальний інтерес, що має постійний та об’єктивний характер. Організація суспільства залежить від гармонічного співвідношення загальних та індивідуальних інтересів його членів;
- взаємодія та співпраця на основі спільних інтересів. Має бути взаємна зацікавленість, даючи можливість здійснити інтереси кожного;
- регулювання громадських інтересів за допомогою обов’язкових правил поведінки;
- наявність організованої сили (влади), здатної забезпечити у внутрішній порядок та зовнішню безпеку.
Первинні об’єднання
В процесі функціонування суспільства всередині його з’являються об’єднання, учасники яких мають окремі інтереси, якщо ці об’єднання є досить потужними та ресурсозабезпеченими, вони можуть певним чином змінити стан функціонування суспільства, не виходячи за межі базових ознак. Члени суспільства та окремі громадські об’єднання постійно вступають у взаємодію між собою.
Така взаємодія і взаємозалежність утворюють соціальну систему, яка робить більш сильною притягання та зчеплення між елементами даної матеріальної структури. І тут виникає певна об’єктивна закономірність. Залежно від того, що сильніше – ціле чи частини – і система є сильнішою або слабшою. Тому для формування стійкої системи необхідний підбір відповідних елементів та їх єдність. При цьому, чим більше невідповідність, тим сильніше повинні бути узи зчеплення. Запам’ятаймо цю тезу.
Суспільство може існувати як на природних основах єдності, так і на домінуванні одного внутрішнього об’єднання над іншими. Таке домінування може бути загальновизнаним суспільством тільки, коли домінуюче об’єднання має переважний ресурс: матеріальний, духовний, силовий тощо. В давній історії такими домінуючими об’єднаннями ставали вожді племен, командири потужних військових утворень, шамани та жерці. У наші часи домінуючі об’єднання групуються навколо об’єктів власності та грошових коштів.
Слід розуміти, що сильне відштовхування частин підриває цілісність системи. При цьому, чим більша самостійність частин в рамках системи, чим вище їх свобода дій у відповідності із закладені в них потенціями, тим менше в них прагнення вийти за її рамки і навпаки. Саме тому система повинна утворювати лише ті елементи, які більш-менш однорідні між собою, і де тенденція цілого, хоча й домінує, але не суперечить інтересам частин.
Суспільство формує закони
Життя суспільства, як будь якої системи, відбуваються за певними законами.
Закон ієрархічності,
який вимагає найбільш раціональної структури у певних умовах, а також максимального використання оточуючих умов для використання в інтересах суспільства.
Закон забезпечення цілісності,
відповідно до якого життєдіяльність всіх елементів системи є умовою життєвості системи як цілого.
Закон пріоритету,
який каже про пріоритет цілого перед його складовими частинами. Звідси підвищення небезпеки для існування цілого тягне збільшення жертв з боку його частин.
