В рамках побудови стратегії розвитку українського суспільства спробуємо спочатку увести опис деяких елементів, на яких будуватиметься така стратегія. Одним з таких є соціальна компетентність.
Зазвичай під соціальною компетентністю розуміють здатність людини взаємодіяти з конкретним суспільством: його історією, культурою, станом розвитку економіки, політичним устроєм тощо. При цьому мається на увазі, що у результаті такої взаємодії людина прагне досягти певного особистого успіху, користуючись наявними ресурсами.
Ми хотіли б дещо змінити таке розуміння соціальної компетентності. Якщо поглянути на матеріал газети «Тиждень» (2 листопада 2017 року) «Від кращих армій світу до корупції. Україна в міжнародних рейтингах», можна легко зрозуміти, яка саме людина може виглядати соціально компетентною за таких умов.
Отже, у нашому розумінні соціальна компетентність людини ‒ це її здатність взаємодіяти з конкретним суспільством, впливати на розвиток цього суспільства та здійснювати значущі його (суспільства) трансформації.
Соціально компетентна людина повинна мати певні здібності (природні або набуті):
- правова та економічна підготовка хоча б у самих загальних межах;
- аналізувати особливості соціуму, в тому числі стан виконання функцій держави, програми політичних сил, спроможність громадських організацій та окремих особистостей;
- соціальна підприємливість;
- здатність приймати на себе відповідальність та уникати зайвих зобов’язань;
- здатність до ефективних комунікацій з іншими людьми;
- певні лідерські якості (соціальна впевненість);
- здатність здійснювати оцінку соціальних ролей і займати обране місце у міжособистісних відносинах;
- спроможність протистояти маніпуляціям та зовнішніми впливам;
- надійність у довготривалих партнерських відносинах;
- здатність створювати власний імідж.
Соціальна компетентність: її структура і компоненти:
- Цілепокладання. Людина, що має певну правову та економічну підготовку, вміє аналізувати особливості соціуму, володіє навичками соціальної підприємливості, не може не ставити перед собою істотних амбіційних цілей і обов’язково має мотивацію до реалізації цих цілей. У поєднанні із здатністю ставити конкретну мету і планувати очікуваний результат така людина оголошує про взяття на себе певної відповідальності та заявляє про своє бажання брати участь у прийнятті рішень на певному рівні.
- Орієнтація на Іншого. Цей компонент передбачає наявність у соціально компетентної особи бажання спілкуватися з іншими людьми. Таке спілкування обов’язково має бути взаємним: люди обмінюються думками, обговорюють спільні цінності і почуття або намагаються віднайти щось спільне на рівні почуттів і особистих інтересів. Чим більш відкритим є таке спілкування тим більше воно відповідає базовому навику міжособистісних відносин, формуванню взаємної довіри людей, спільному пошуку шляхів розвитку соціуму і всього, що з цим соціумом пов’язане.
- Соціальна мобільність та активність. Тут мова йде про здатність особи до об’єктивної самооцінки, визначення власного значення та ролі у соціумі. На підставі самооцінки народжується соціальна впевненість, ініціатива, готовність брати участь у заходах з невизначеними результатами. Соціальна мобільність є безумовною складовою інноваційної діяльності, готовності до використання нових ідей.
ДАЛІ БУДЕ…
