У цій статті розглянемо поняття плацдарм і спробуємо проілюструвати значення цього елементу стратегії конкретними прикладами.
У всіх словниках слово «плацдарм» тлумачиться як район, територія, пункт, де зосереджуються війська для проведення військових операцій. Ми спробуємо трохи довільно розширити це поняття, трактуючи плацдарм, як простір для будь яких маневрів: військових, політичних, спортивних тощо.
У своїй книзі «Велика шахівниця» (1997 р.) видатний американський політики З.Бжезинський, охарактеризував боротьбу за світове панування між радянсько-китайським блоком, з однієї сторони, та Північною Америкою ‒ з іншої сторони. Він визначив існування трьох умовних «фронтів»: Західного – у Європі, Східного – в акваторії Тихого океану та південного – на Близькому Сході. Політик щиро вважав правом світових гравців розігрувати систему стримувань та переваг шляхом утворення певних плацдармів на цих «фронтах». РФ останнім часом відверто демонструє продовження імперської політики Радянського Союзу. США також не менш відверто продовжують побудову pax americana, створюють такі плацдарми у всьому світі.
США, маючи союзників у Європі, активно намагаються створити плацдарм із країн Балтії, Східної Європи і України. Росія, на противагу цим зусиллям, намагається забезпечити свою присутність у традиційних «порохових погребах» (Балкани, Близький Схід). Вона також прагне утворити політичні плацдарми у країнах ЄС (Італія, Австрія, Німеччина, Франція). Актуальна також мета нівелювати впливи західних держав у своєму ближньому зарубіжжі. Мова йде про Молдову ‒ Придністров’я, Грузіюя ‒ Абхазію, північну Осетію, Україну ‒ поки що Крим та Донбас.
Україна та її плацдарм
Україна у геополітичних іграх займає особливе місце. З її відходом від сфери впливу РФ у бік Європи чіткішим стає віддалення Росії від Європи, її визначення, як більш азійської, ніж євразійської держави. Україна, як американський плацдарм, не маючи істотних мілітарних пріоритетів, придбаває величезне значення, як фактор геополітичної оцінки. Військовий конфлікт на Донбасі на тривалий час, якщо не завжди, ховає не тільки ідею pax russiana, але й міф про традиційну співдружність слов’янських народів.
Навряд чи США та РФ готові у осяжному майбутньому вирішувати свій геополітичний спір на території України військовим шляхом. Отже, мова буде йти про створення політичних плацдармів.
Але що таке «політичний плацдарм»? Це простір для формування «військ», тобто політичний майданчик, з якого здійснюється рух до глобального впливу на політику суспільства і країни. Нинішнє керівництво України навряд чи влаштовує геополітичних гравців.
Американці чітко відстежують рейтинги існуючого українського політикуму на предмет його легітимності, тобто, довіри з боку суспільства. Вони прекрасно розуміють, що нинішній політичний клас існує лише внаслідок кричущої соціальної некомпетентності українського суспільства. Спроби підвищити таку компетентність неминуче призведуть до соціальних конфліктів, і добре, якщо такі конфлікти не спровокують озброєні заворушення, які можуть призвести до небажаних дій Росії. Отже, США та Європа будуть роботи все від них залежне, щоб змінити систему української влади еволюційним шляхом. При цьому вони зацікавлені у зміні саме системи, оскільки осередок олігархату та корупції у центрі Європи їх аж ніяк не влаштовує. Таким чином, нашими західними партнерами будуть вживатися дедалі дієвіші заходи щодо заміни нинішнього керівництва України особами, здатними завоювати довіру істотної частини населення та здійснити зміну системи обмеженого доступу на систему відкритого доступу. Звісно, це справа не одного року.
Вплив Росії
Навпаки, Росія зацікавлена у збереженні системи обмеженого доступу, оскільки це дає їй поле для маневру стосовно утримання України у сфері цінностей, які можна вважати більш азійськими, ніж європейськими. Маємо на увазі наявність єдиного центру прийняття рішень, непрозорого розподілу ресурсів, низький рівень соціальних стандартів для більшої частини населення тощо. Росіяни розуміють, що особи, які відверто продемонструють поворот України у бік «старшого брата», м’яко кажучи, популярності мати не будуть. Тому вони зроблять все, щоб забезпечити максимальний вплив на існуюче українське керівництво аж до ситуативної підтримки заходів з його збереження на наступний управлінський термін. Методи будуть застосовані найрізноманітніші: від консервації конфлікту на Сході та можливого розпалювання конфліктів у інших частинах країни до максимального застосування агентури впливу.
З точки зору такого геополітичного розкладу, тим, кому не байдужа Україна, треба будувати свій «плацдарм» ‒ гуртуватися навколо ідеї громадського контролю у всіх сферах справляння державою своїх функцій, формувати спроможні органи управління спочатку у територіальних громадах а потім й на державному рівні. Необхідно утворювати центри з підвищення соціальної компетентності, які допоможуть уникнути зовнішньому маніпулюванню громадянами. Тобто, стати тим самим джерелом влади (чистим джерелом), про яке йдеться у нашій Конституції.
