Ця стаття про “еліту-2” є другою частиною, продовженням попередньої: “Про справжню еліту замовимо слово”. У першій частині цього матеріалу ми розглянули поняття та структуру еліт. Ми зазначили очевидний висновок щодо того, що спосіб існування еліти відповідає місцю країни в індексі людського розвитку, а спосіб ротації еліт (горизонтальний чи вертикальний) істотно впливає на майбутнє країни. Ми також показали, які еліти можемо мати завдяки переходу до вертикального способу їхньої ротації.
Ознаки існуючої еліти
Тепер спробуємо показати, яким ознаками мають характеризуватися ті еліти, у пошуку яких тривалий час перебуває наше суспільство. Звісно, це наша особиста думка; ми, як завжди не претендуємо на її ексклюзивність і будемо раді критиці та зауваженням до нашої концепції. Передумови того, про що ми хочемо поговорити, прості:
- головною метою існуючих еліт є отримання надприбутків, а розвиток держави та інтереси її громадян цікавлять еліти лише в тій частині, яка сприяє реалізації такої мети;
- основним фундаментом можливостей існуючих еліт до управління країною, є володіння основними ресурсами держави;
- існуючі еліти не керуються принципами національної свідомості, а відтак не користуються підтримкою істотної частини суспільства. На сьогодні лідерів в Україні бачить лише близько 40 % громадян, 45,5% ‒ не можуть назвати свого лідера.
- суспільство не готове сформувати еліти, які користувалися б його істотною підтримкою.
Вочевидь, нас чекає певний шлях переходу до вертикальної ротації еліт. Ми повинні усвідомити, що цей шлях не може бути довготривалим. Адже за даними статистки, населення України кожної години зменшується на 500 осіб.
Як створити національну еліту?
Першим кроком у цьому напрямку є створення ресурсу, здатного протистояти ресурсам нинішніх можновладців. Таким ресурсом, на наш погляд, є об’єднання воля хоча б 60% дієздатних громадян навколо ідеї переходу до вертикальної ротації еліт. Абсолютно не має значення, яким чином буде здійснено таке об’єднання. Скоріше за все, воно буде ситуативним. Важливими тут є усвідомлення громадянами своєї ролі та їхня здатність протистояти маніпуляціям та міфологемам, створюваними існуючим політичним класом. Здатність до такого протистояння проілюструємо смішною картинкою (малюнок 1). У процедурах формування суспільної свідомості неминуче з’являться лідери громадської думки, невідомі або мало відомі у даний час.
Завдання таких лідерів ‒ сформулювати разом з громадськістю принципи національної свідомості (ПНС) та продемонструвати свою безкомпромісну прихильність таким принципам. Одним з найперших ПНС повинен бути принцип пріоритетності інтересів громадян у здійсненні будь якої державної політики.
Принципам національної свідомості ми присвятимо окрему публікацію.
Другий крок ‒ забезпечення відкритості соціальних ліфтів. Часто доводиться чути, що соціальні ліфти в Україні не працюють. Думаємо, що це, насправді, не так. Ліфти працюють, але на вході встановлені «фільтри», з допомогою яких здійснюється селекція бажаючих потрапити за зачинені двері. Найменування цих «фільтрів»: лояльність, кумівство та гроші.
Результатом такої кадрової «політики» є некомпетентність та безвідповідальність чиновників. А звідси й відношення громадян до органів влади.
Що робити?
Отже, стосовно прибрання згаданих «фільтрів» ми вважаємо за доцільне зробити наступне.
- По-перше, встановити такі умови роботи на чиновницьких посадах, які передбачатимуть,з одного боку, чіткий зміст роботи на певній посаді, з іншого, ‒ жорстку й швидку відповідальність за результати роботи. Крім того, необхідно запровадити критерії щорічної оцінки ефективності роботи посадовця та алгоритм такої оцінки. Дуже важливою є участь представників громадянського суспільства у такій оцінці поруч з безпосереднім та генеральним керівництвом чиновників. За таких умов платити гроші за посаду, якої можна позбутися через рік та ще й із соромом та відчутним штрафом буде не дуже доцільно. Та й потреба мати певні інтелектуальні здібності, а для окремих посад ‒ ще й оцінюваний досвід роботи зробить (за наявності прозорості оцінок) неспроможним й кумівство з лояльністю.
- По-друге, суспільство має добиватися просування вперед маленьким кроками вже зараз. І успішність кожного кроку, приклади успішних людей має максимально висвітлюватися.
- І, зрештою, по-третє. Найскладнішим у відкритті соціальних ліфтів є «переоцінка цінностей», коли успішність людини на державній посаді буде вимірюватися не дорогими іномарками, «хатинками» на Рів’єрі чи норковими шубками для дружин і коханок, а повагою і довірою співгромадян. Це, звісно, мрія, але, здається,здійснена мрія.
Реалізація перших двох кроків логічно призведе до третього кроку ‒ формування суспільством національних еліт: політичної, економічної, силової і обов’язково інтелектуальної.
Ознаки по-справжньому національної еліти
- Відданість принципам національної свідомості. Тобто, справжня національна еліта керується перш за все згаданими принципами, а не власними інтересами та інтересами окремих класів і суспільних груп.
- Справжня національна еліта буде соціально компетентною та високо професійною. Вона не обмежиться гаслами, а запропонує те, чого не може запропонувати еліта нинішня: конкретні механізми створення успішної країни, вимірювані показники ефективності таких механізмів, досяжні строки реалізації згаданих механізмів та конкретну відповідальність за виконання власних пропозицій. Стратегією цієї еліти буде впровадження системи відкритого доступу у всіх сферах життя українського суспільства.
- Здатність реалізувати запропоновану стратегію створення успішної країни. Справжня еліта продемонструє конструктивний прагматизм зовнішньої та внутрішньої політики, спроможність оцінювати ризики, вдало застосовувати систему стримувань та переваг.
- Довіра істотної кількості громадян. Справжня національна еліта апріорі буде користуватися довірою і підтримкою істотної кількості громадян. Адже вона буде сформована суспільством, яке здійснюватиме ефективний громадський контроль за її діяльністю і братиме дієву участь у реалізації пропонованих нею стратегій.
На завершення нашої статті хочемо запропонувати цитату із звернення «Ініціативної групи 1 грудня», оприлюдненого 14.12.2017 року:
Знову і знову звертаємося до суспільства з нагадуванням: будьмо вимогливі не лише до керівництва держави, а й передусім до самих себе. Гниття і розклад, що їх ми виразно бачимо «нагорі», є лише екстрактом того бруду, в якому погоджується жити українське суспільство «внизу». Якщо не хочемо бути рабами чергового тирана – перестаньмо бути рабами своїх негідних інстинктів. Про це волають до нас тисячоліття цивілізаційного досвіду людства. Бо це не Бог щоразу карає нас невдалими лідерами – це ми самі незмінно породжуємо їх, бо поки що не варті кращих.
