Однією з важливих умов політичної конкуренції є умови ротації еліт. За існуючою теорією еліт суспільство поділяється на вибрану меншість — активну керівну творчу верхівку з формальних і неформальних лідерів і пасивнішу масу.
Виникнення елітарної верхівки пояснюється різними факторами — політичною владою (В. Парето, Р.Міхельс), технічним і технологічним розвитком (Дж. Берхнем), природною обдарованістю людей, які становлять еліту (С.Дарлінгтон, Й.Шумпетер). В розвинених країнах формування національної еліти починається з дитячих елітарних садочків (або аналогів), шкіл, гімназій, ліцеїв тощо, елітарних високих шкіл, факультетів, кафедр. ‒ Вікіпедія.
Такий підхід до формування національної еліти абсолютно корелює з нашою концепцією формування соціально компетентного громадянина. Однак питання полягає у тому, ХТО має МОЖИВІСТЬ навчання у цих елітарних садочках, ліцеях та гімназіях, ЧОМУ там навчають і чиї ІНТЕРЕСИ в подальшому будуть відстоювати політичні еліти. Про це будемо говорити далі у прив’язці до наших українських реалій.
Енциклопедія історії України: У 10 т./ Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ‒ К.: Наук. думка, 2005. ‒ ISBN 966-00-0632-2 Т. 3 : Е‒Й. ‒ 2005. ‒ 672 с.: іл. ‒ ISBN 966-00-0610-1 визначає національні еліти як ті, що
мали моральний авторитет, фактично носії і провідники національних цінностей, які хотіли розвивати національні духовні та культурні цінності, для яких українська державність була споконвічною мрією, а в даних умовах ‒ ще і єдиним виходом, способом уникнути повного знищення народу ‒ як народу українського.
У нашому ж випадку еліти ‒ це ті, хто реально контролюють центри влади та доступ до ресурсів. І щодо пріоритету у них національних цінностей та української державності ‒ великий знак питання.
У нашій країні еліти ‒ це власники тих самих ресурсів, і центри влади контролюють вони ж. А оскільки в Україні панує система обмеженого доступу, то й головне завдання наших еліт ‒ зберегти статус-кво, тобто цей доступ максимально обмежити. Виходячи з цього, стратегія українських можновладців полягає у тому, щоб зробити процес формування національної еліти максимально контрольованим. Тактика, пов’язана з такою стратегію, полягає, зокрема, у обмеженні доступу до «коридорів влади» за критерієм лояльності. Тобто, ті садочки, ліцеї та гімназії, про які ми згадували стають філіями закритих політичних клубів, як наші політичні партії та афілійовані до існуючої еліти громадські утворення. Звісно, туди потрапляють і обдаровані люди «зі сторони», але тільки за умови лояльності.
Структура елітної групи зазвичай має принаймні 4 складових:
- Політична складова ‒ державні діячі та лідери політичних сил, імена яких всім добре відомі;
- Силова складова ‒ керівники силових структур та групи впливу на них;
- Економічна складова ‒ власники та топ-менеджери промислово-фінансових груп, які формують перші дві складові відповідно до своїх інтересів;
- Інтелектуальна складова ‒ лідери громадської думки моральні авторитети, вчені, філософи, діячі культури тощо.
Структура української еліти (у нашому розумінні ) наведена на малюнку 1:
Мал.1.Структура українських еліт
У центрі, як бачимо, наші олігархи, себто, власники ресурсів та кінцеві контролери центрів влади. Олігархи,об’єднані у домінуючу коаліцію, формують під свої інтереси політичну і силову складові. Олігархи, що опинилися поза межами домінуючої коаліції, формують свої центри впливу на згадані дві складові.
Бізнесова складова включає у себе фінансово-промислові кола, які за своєю потужністю не є глобальними власниками ресурсів.
Колом сірого кольору окреслена та частина еліти, яка уповноважена власниками ресурсів здійснювати тіньове управління іншими складовими. Імена цих осіб лише зрідка потрапляють у публічний інформаційний простір.
Інтелектуальна еліта в Україні жодного впливу і значення не має, тому контур фігури, яка визначає цю складову, має не безперервний, а штриховий контур.
Взаємодія складових українських еліт визначається тотальним впливом власників ресурсів і здійснюється лише в межах їхніх інтересів.
Звичайно, нас цікавить питання ротації еліт. В Україні діє так званий горизонтальний метод ротації (малюнок 2):
Мал.2. Структура українських еліт
Як бачимо з малюнка , зміни українських еліт є своєрідним коло обігом елітних груп, які виражають інтереси різних груп власників ресурсів. У разі зміни домінуючої коаліції еліти можуть змінюватися майже повністю, але джерелом таких змін все одно є одні й ті ж самі люди чи угруповання «власників заводів, газет і пароплавів».
Відсутність соціальних ліфтів
Для забезпечення такої стратегії ці власники фактично зупинили дію соціальних ліфтів. Тобто, пробитися до кола еліт можна лише з благословення певного «тата» та за підтримки тих, хто знаходиться всередині «сірого кола» і здійснює практичний відбір претендентів на входження до кола вибраних. Основних критеріїв такого вибору два: відданість «татові» та гроші, які претендент має полести до ніг того ж самого «татечка». Інтелектуальні якості та обдарованість при цьому жодного значення не мають, ба навіть можуть ще й зашкодити.
Коли соціальні ліфти не працюють, у суспільстві накопичується певна кількість молодих талановитих людей, які роблять спроби подолати те хибне коло, яке зображене не малюнку 2. Але тут спрацьовує дбайливо підтримуваний розрив між елітами та основною частиною суспільства. Цей розрив заповнений міфологемами: про тяжке становище країни, яке вимагає непростих рішень, про постійне зростання прозорості влади, про думку зовнішніх центрів управління (США, ЄС т.ін.) тощо. До речі, саме думка зовнішніх центрів часто застосовується через створені вітчизняними елітами псевдогромадські утворення, які формують громадську думку якраз за допомогою коштів зовнішніх центрів впливу. Правда, останнім часом ці зовнішні спонсори починають потроху доходити що до чого, так що можна очікувати певного повороту в бік переходу до вертикальної ротації еліт (малюнок 3):
Мал.3. Вертикальна ротація еліт.
Вертикальна ротація передбачає таку зміну груп еліт, при якій нові групи формуються у різних стратах суспільства. (Звичайно, суспільство має бути готовим безперервного процесу формування таких нових груп.). В результати до влади приходять ефективні лідери, що мають на меті і здатні забезпечити добробут населення та його участь у локальній політиці. Звичайно, у такій схемі необхідна працююча система соціальних ліфтів.
Вертикальна ротація еліт
Внаслідок вертикальної ротації може утворитися політичний режим, при якому спостерігається:
- достатня вірогідність врахування загальних інтересів громадян;мінімізація контрольованості органами влади сектору зміни еліт;
- високі професійні вимоги до кадрів елітних груп;
- постійне підтримання істотного рівня соціальної компетентності населення.
Революції і «поломки» в таких режимах трапляються вкрай рідко.
Спосіб існування еліти відповідає місцю країни в індексі людського розвитку, що складається Програмою розвитку ООН. Цей індекс – інтегральний показник, який щорічно розраховується для міждержавного порівняння, вимірювання рівня життя, грамотності, освіченості, довголіття як основних характеристик людського потенціалу. Місце України ‒ одне з найнижчих серед країн регіону та Європи. Він становить 0,743. За цим показником Україна посідає 84-те місце серед 188 країн і територій.
Ми повинні усвідомити, що спосіб ротації еліт істотно впливає на майбутнє країни. Сьогодні в Україні згасає будь який вхідний імпульс. Люди, що знаходяться поза сферою інтересів влади, практично не мають можливості реалізувати себе, а відтак залишають країну. 7-10 мільйонів українців, які шукають кращої долі за кордоном, ‒ красномовний доказ цієї тези.
Далі буде.
