Феміда ля комедіа, або закон по-українські

Феміда ля комедія

Митці по-різному зображали закон та богиню правосуддя Феміду. Однак обов’язковими атрибутами цього зображення були меч, пов’язка на очах та терези. Правда, є думка що у давніх греків Феміда замість меча тримала у руці ріг достатку. З достатком пов’язувалася справедливість.

 

Ваги – древній символ міри та справедливості. На терезах правосуддя зважуються добро і зло, вина і невинність. Строгість і справедливість правосуддя припускають і точне зважування діянь.

Ваги знаходяться в лівій руці богині – ліва сторона тіла вважається сприймаючою.

Меч – символ духовної сили, заплати; в руках Феміди він – символ відплати. Меч тримається вістрям вгору, що вказує на «волю небес», вищу справедливість, а також на постійну готовність його застосування. Меч богині двосічний, оскільки закон не тільки карає, а й попереджає. Меч тримає права рука: це сторона дії «правої справи».

Мантія – урочисте, ритуальне вбрання, призначене для здійснення в ньому певної церемонії, дійства, в даному випадку правосуддя. Перевдягання покликане забезпечити духовний перехід до відповідного ритуалу стану.   

Пов’язка на очах богині символізує неупередженість. Суддя не дивиться на конкретні особистості (позивач або відповідач), на їх майнове і соціальне відмінність, а сприймає лише факти і правду. Правосуддя не бачить різниці між людьми, воно сліпо в тому сенсі, що віддає лише по праву.

 Феміда, закон

Якщо узагальнити все сказане, перед нами постає строга жіноча фігура з відповідними атрибутами, один погляд на яку викликає повагу і довіру (малюнок 1).

Сучасна українська Феміда

Однак нам здається, що сучасна українська Феміда більш відповідає зображенню  італійського художника епохи бароко Джордано Лука (малюнок 2).

Закон

Правосуддя персоніфікує жіноча фігура в білому вбранні, яка сидить в центрі композиції спираючись ногою на страуса. Мертвий страус згідно зі старими іконографічними джерелами служив одним з атрибутів правосуддя. Праворуч – Амур зі стрілою в руці, ліворуч – фігура, що втілює гандж.

Пов’язка на очах відсутня, тобто про неупередженість мова не йде. Мантія не повністю прикриває тіло, і те, що з’являється перед очима, викликає трохи інші відчуття ніж справедливість і правосуддя.

Страус – живий. Мертвий страус визначав, невідворотність правосуддя (не міг сховати голову у пісок). Живий же птах залюбки сховає голову при першій же небезпеці. І те, що Феміда Джордано спирається ногою саме на живого страуса багато про що говорить.

Маляр показує Феміду у момент, коли вона отримує нагороду від свого небесного «керівництва» – лавровий вінок. Сам факт отримання нагороди «зверху» – теж досить красномовний штрих.

В цілому, якби не терези та меч, про правосуддя на цій картині навряд чи можна здогадатися.

Однак повернемося у наші часи. Триває реформа суддівської сфери. Її мета – зробити правосуддя в Україні більш доступним для юридичних та фізичних осіб, зробити суд по-справжньому незалежним, забезпечити довіру громадян до добору суддів і самої системи правосуддя.

Очікування пересічних громадян від правосуддя

Значення правосуддя проявляється в судових процесах, які озвучують проблеми суспільства та виявляють можливі шляхи їх вирішення. Такі рішення повинні встановлювати баланс норм і цінностей. Встановлення такого балансу веде до прояву понять  справедливості и законності, формальної и неформальної легітимності.

Фізичні та юридичні особи свідомо чи несвідомо намагаються реалізувати своє право на правосуддя, тобто на справедливе застосування норм права при вирішенні спорів. Отже, метою судових процесів є встановлення правосуддя. Хочеться підкреслити, що правосуддя повинно виходити із засад і норм чинного законодавства і певних моральних засад, прийнятих у конкретному суспільстві. Законність і моральність у правосудді знаходяться у нерозривній єдності. Пам’ятаєте спір Володі Шарапова та Глєба Жеглова з серіалу «Місце зустрічі змінити не можна»? Там Шарапов каже, що закон без моралі – це кістень (така середньовічна зброя розбійників).

З етимологічного аналізу терміну «правосуддя» випливає, що він складається з двох слів: «право» и «суддя», що також означає судити по праву, тобто, по справедливості, як і потребує закон. Отже, можна дійти висновку, що правосуддя у його справжньому сенсі має місце тоді, коли суд правильно з’ясував всі істотні для конкретної справи обставини, безпомилково застосував закон та прийняв на цій основі справедливе рішення.

Але ж оскільки суд приймає рішення на підставі закону, то й сам закон повинен відповідати вимогам моральності, і процедури застосування судом закону не повинні суперечити моральним нормам.

Отже, підсумовуючи, зробимо такі висновки:

  1. Очікуванням суспільства від судової системи є вільний доступ до правосуддя та справедливе правосуддя. При цьому фізичні та юридичні особи повинні мати можливість реалізації свого права на правосуддя. Однією з умов вільного доступу до правосуддя є незалежність суддівської гілки влади.
  2. Правосуддя здійснюється в умовах балансу норм і моралі. Відомий латинський вислів «Право є мистецтвом добра і справедливості» якомога краще підходить до цієї тези.
  3. Існуючій закон повинен відповідати вимогам моральності, прийнятим у конкретному суспільстві.
  4. У суспільстві має існувати довіра до суддів. Така довіра є головним підґрунтям виконуваності судових рішень.

Що ж маємо ми в Україні?

Маємо державу з обмеженим доступом. Це означає наявність невеличкої купки громадян, які мають на меті накопичення власних ресурсів за рахунок отримання пільг у доступі до національних ресурсів. Звичайно, що з цією метою вони створюють домінуючу коаліцію, яка опікується функціонуванням та збереженням згаданої системи. Проста логіка підказує, що вільний доступ до правосуддя суперечить цілям домінуючої коаліції із збереження системи якраз обмеженого доступу.

Однак, оскільки наша домінуюча коаліція постійно декларує прагнення дійти європейських цінностей, тобто перейти до системи відкритого доступу, у сфері правосуддя маємо ситуацію відображену на малюнку 3.

Закон

Домінуюча коаліція, перебравши на себе керування всіма гілками влади, звісно, не може залишити осторонь судову гілку. Внаслідок існування щільної уваги з боку міжнародної спільноти, якою поки що не можна знехтувати, коаліція оголосила судову реформу, у ході якої:

– істотно збільшені ставки судового збору, що істотно обмежило здатність фізичних та юридичних осіб у доступі до правосуддя;

– провадиться ротація суддівського складу за основною ознакою – лояльністю до цілей домінуючої коаліції. За висновком ВРП «переведення суддів у зв’язку з ліквідацією судів у 2018 році набуде масового характеру, при цьому відсутність детального порядку здійснення таких переведень не дозволить контролювати належне забезпечення гарантій суддівської незалежності в кожному конкретному випадку»;

– фактично формуються засади безкарності суддів за неналежне справляння правосуддя, у тому числі й за їхнє незаконне збагачення.

Окремо зауважимо, що закони, які приймає Верховна Рада, укомплектована прихильниками і найманцями домінуючої коаліції, теж далекі як від європейських моральних норм, так і від можливості підтримання балансу норм і моральності.

А відтак – поки що незалежності судової гілки влади не існує. Домінуюча коаліція створює гарантії підпорядкування собі судів. Ця позиція для суддів незручна лише для/та легкого кокетування, але є досить безпечною з точки зору свого ґешефту… Та й про що мова – а що було колись інакше? От тільки себе жаль, бо суспільство, яке байдуже до справжнього правосуддя, — приречене.

Про те, яким ми бачимо реформу ПРАВОСУДДЯ, ми поговоримо у наступній статті.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *