Стаття “Коли приховати гілку неможливо” є логічним продовженням матеріалу «Де краще за все сховати гілку?» Ми спробуємо розвинути наше бачення стратегії боротьби з корупцією. Як завжди ми наголошуємо, що наші матеріали не є ексклюзивними, доступні для критики і коригування, і ми будемо раді приєднанню читачів до обговорення проблем, які ми зачіпаємо.
Передумови успіху боротьби із корупцією:
- Корупція, як соціальне явище, має різнобічні складові. Отже, для боротьби з ними потрібні фахівці у різних галузях державної політики (маємо на увазі політики економічну соціальну, правову, освітню тощо). Такі фахівці мають бути добре підготованими і достатньо пасіонарними, тобто проявляти підвищений потяг до дій.
- Успіх у боротьбі з корупцією неможливий без зміни соціальної свідомості громадян, коли бажання подолати корупцію стане вищим ніж бажання «порішати» щось для себе і своєї родини. І тут має бути подоланий також дискомфорт, що неминуче виникне від усвідомлення громадянином того, що в процесі боротьби хтось може ще встигнути отримати незаконні переваги, а він ‒ ні. При цьому, скоріше за все, пасіонарії будуть змушені витримувати тиск з боку рідних та друзів, які стануть переконувати їх у недоцільності їхньої боротьби.
- Силовий варіант боротьби з корупцією буде ефективним, коли матимемо незалежні суди. Тобто, матимемо верховенство права для еліти. До моменту, коли таке верховенство права буде реалізовано, силовий варіант боротьби з корупцією буде обмежений низовим та іноді середнім ешелонами корупціонерів.
- Верховенство права для еліти означає перехід від системи обмеженого доступу до системи відкритого доступу. Це ‒ величезна загроза для існуючої домінуючої коаліції у будь якому її складі. Отже, неминучим є шалений опір. Відтак, першим етапом перетворень має стати перетворення середовища всередині територіальних громад (низовий рівень).
На рівні територіальних громад:
– існують більш тісні зв’язки між громадянами;
– інформація є більш доступною і прозорою, швидкість і охоплення інформацією істотної частини населення громади є досить високою;
– вплив громадян на місцеві органи влади може бути більш жорстким ніж на регіональному (середньому) або національному (вищому) рівнях;
– на рівні територіальних громад існують унормовані способи впливу громадян на прийняття владних рішень. Пасивність громадян призводить до того, що цими інструментами впливу мало хто користується. Однак, якщо вдасться сформувати досить численні групи пасіонаріїв, які, інформуючи громаду про свої дії, зможуть активізувати людей для вирішення нагальних суспільних проблем, громадський контроль і громадський вплив можуть стати повсякденними явищами.
Паралельно з роботою у територіальних громадах конче необхідно унормувати методологію громадського контролю, спонукавши парламентарів прийняти відповідний закон. Сама дискусія навколо цього законопроекту може стати майданчиком підвищення соціальної компетентності та активності громадян.
Ми вже згадували казку про Котигорошка. Пригадайте, що спочатку він викував собі надійну булаву. Ми спробували перекинути казковий сюжет у наше сьогодення (мал.1).
Щоб унеможливити бажання приховати гілку, необхідно:
- сформувати групи пасіонаріїв, які візьмуть на себе перший «удар» взаємодії з органами місцевої влади та громадою:
налагодять засоби інформування громадян про перебіг подій;
виявлять спроможність постійно залучати до своїх груп нових учасників;
зможуть налагодити постійне підвищення компетентності істотної частини громади.
- адаптувати статути територіальних громад до потреб громадського впливу. Тобто, просто включити до цих статутів ті вимоги законодавства, які в них відсутні, та прописати конкретні механізми реалізації згаданих вимог;
- за результатами роботи сформувати законодавчий механізм громадського контролю для місцевого рівня;
- систематично проводити антикорупційну експертизу місцевих офіційних письмових документів і оприлюднювати її результати;
- сформувати інститут громадських експертів.
Залишилося тільки знайти «ковалів», що візьмуться «кувати булаву»…
Другий етап у стратегії боротьби з корупцією ‒ відрубування того самого «залізного пальця Чуди-юди» ‒ реальна реалізація верховенства права ( у тому числі, верховенства права для еліт). Те, яким сьогодні є право в Україні показано на малюнках 2-4.
Завданням нашої стратегії є щось на кшталт показаного на малюнку 5.
Ми пропонуємо таку стратегію:
- Справи у Антикорупційному суді, а також господарські і кримінальні справи, пов’язані з корупційними вчинками, повинні розглядатися виключно під наглядом та за участі громадськості. Це можуть бути присяжні, або якась інша форма участі. Звісно, має існувати методологія неупередженого відбору учасників таких судових засідань.
- Основною метою і результатом майбутніх судових антикорупційних процесів має бути максимальне повернення до державного та місцевих бюджетів коштів, які свого часу не надійшли до цих бюджетів внаслідок корупції.
- Покарання за вчинення корупційних дій, які тягнуть за собою конфіскацію майна корупціонерів, повинні також передбачати (якщо корупційна дія буде доведена):
– конфіскацію майна корупціонерів та афілійованих до них осіб;
– припинення дії офіційних письмових документів (дозволів, сертифікатів, дипломів тощо), отриманих, як результат корупційної змови;
– принаймні штрафи для посадових осіб, дії або бездіяльність яких сприяли вчиненню корупційного діяння;
– санкції до всіх осіб, які отримали неправомірну вигоду від корупційного діяння.
- Справи суддів-корупціонерів повинні бути підсудними Антикорупційному суду.
- З розгляду справ про корупцію має розпочатися запровадження в Україні прецедентного права.
Звісно, що реалізація чотирьох пунктів, пропонованих нами вище, викличе потужний опір. Для подолання цього опору буде потрібна не менш потужна воля суспільства. Питання у тому, як швидко суспільство визріє для впровадження своєї волі…
Далі буде.
