Цією статтею ми розпочинаємо цикл публікацій на теми боротьби з корупцією. Залежно від змісту ці матеріали будуть оприлюднюватися у різних рубриках нашого сайту. Цього разу мова буде йти про психологічні аспекти такого явища, як корупція. Для наших цілей під корупцією ми будемо розуміти будь-які дії, спрямовані на надання незаконних переваг будь якою особою – будь якій особі.
Мал.1. Стан боротьби з корупцією на даний момент
На нашу думку, навіть заходи наших західних партнерів, навіть загроза залишитися без «безвізу» не змінить істотно ситуацію, зображену на мал.1. З одного боку, тому, що надання незаконних пільг є основою існування системи з обмеженим доступом (про це ми будемо говорити у наступних публікаціях). З іншого, – тому, що корупція має певні психологічні аспекти, що існують з найдавніших часів. Почнемо з притчі.
Дуже давно жив мудрий і могутній цар. Він постійно цікавився життям своїх підданих, і тому щоденно гуляв вулицями своєї столиці, спостерігаючи її життя. Одного разу, цар побачив знеможеного бідака і взяв його з собою у свій палац. Там бідаку була надана можливість жити на всьому готовому. Через місяць цар вирішив поцікавитися, чи є бідак щасливим, і задав йому це питання.
– Ваша Величносте, я вже не є нещасним, але залишаюся нещасливим, – відповів бідак. – Мене пригнічує усвідомлення того, що я їм хліб, якого не заслуговую, оскільки я його не заробив. Це – хліб мого сорому.
Цікаво, що відчував би пересічний українець, якби йому «на халяву» надали можливість жити, як, скажімо, середньому німцю чи французу? Хто з нас відчув би, що Їсть хліб сорому? Чи є справедливість нашою головною цінністю? Чи переважає почуття гідності над почуттями «жити краще, ніж інші»? Відповідь на ці питання багато в чому допоможе нам при розгляді психологічних аспектів такого явища, як корупція.
Хто були перші корупціонери?
Ви будете сміятися, але першими корупціонерами можна вважати Адама і Єву. Згадаймо біблійну притчу. Адам і Єва жили собі в раю на всьому готовому. Що таке добро і зло вони не розуміли, тому у даному випадку про «хліб сорому» не йдеться. Змій-спокусник сказав Єві, що, якщо вони з Адамом з’їдять яблуко з дерева пізнання, то стануть подібними Богу. Оскільки їсти з цього дерева Бог людям заборонив, Змій, фактично, підбурив Адама і Єву отримати незаконні переваги, тобто вчинити перше у світі корупційне діяння. Ну, а далі Господь був змушений застосувати антикорупційні заходи (малюнок 2) – позбавити людей права жити у Раю.
З того моменту у психології людей відбулися значні зміни. Гріхопадіння викликало надмірні споживчі потреби, жагу до влади, усвідомлення свого «Я», нестримне бажання виділитися із оточуючого середовища. Як наслідок, відбувається усвідомлений чи неусвідомлений перехід інтересів, захоплень, поглядів, переконань людей у певну установку. Таке перетворення тягне за собою автоматизм в дотриманні установки, суб’єктивну потребу в проходженні її, що обумовлено самою природою установки.
Сутність установки на корупцію
Під «установкою» розуміється стан, що пронизує особистості і дозволяє ефективно виконувати ту чи іншу відповідну дію. «Хибність установки», що виявляється в помилкових діях, сприйняттях або оцінках, відноситься до її найвиразніших проявів. Саме «установка» носить центральний характер в психічній діяльності людини і яскраво проявляється при взаємодії індивіда з середовищем, при зустрічі «потреби» з ситуацією її задоволення. Причому ступінь регулярності корупційних зв’язків прямо пропорційна установці корупціонера (корупція як невід’ємний компонент владних відносин).
Стійке домінування потреби або інтересу, які виступають в ролі довгострокових мотиваційних установок, може формувати стрижневу лінію життя. Наявність таких установок ще не означає готовність людини до вчинення корупційних діянь. От коли стійко домінуючою стає проекція психологічного очікування, актуальних потреб і мотивів «легкого збагачення», тоді створюється внутрішня картина, яку корупціонер починає приписувати собі. Звідси починається вкрай небезпечний за своїми життєвими наслідками і кардинальний для генезу процес – все більша децентрация, спотворення сприйняття: корупціонер починає бачити головне джерело стану, що притягує його у корупційній поведінці.
Установка перероджується в своєрідну психологічну домінанту, що характеризується підвищеною готовністю до здійснення корупційного діяння, але ще без вираженої спонукаючї основи.
Наявні психологічні установки людини багато в чому пояснюють всеосяжний характер і живучість корупції у нашому суспільстві.
Невеличке відступлення. Ми вважаємо, що корупція існує в будь-якому суспільстві. Питання в тому, яким є рівень впливу корупції на суспільство і державу.
Психологічний портрет корупціонера: