.Спочатку спробуємо визначити способи народовладдя в країні. Значна частина експертів в тій чи іншій формі поділяє думку, що існуюча домінуюча коаліція не буде з власної волі здійснювати перебудову системи обмеженого доступу на систему відкритого доступу. Аналіз останніх кроків нашої влади свідчить, що така думка правомірна. Про це говорить імітація реформ, продовження викачування ресурсів з країни, поступове відхилення режиму в бік прихованої його авторитарності тощо.
Отже, суспільство отримує право на застосування передбачених законодавством стримувань та противаг таким діям влади.
Стаття 5 Конституції України визначає, що єдиним носієм суверенітету України і джерелом влади є народ. Народ здійснює свою владу безпосередньо або через утворені ним органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Взагалі-то логічно зробити висновок, що народ має право у будь який час перетворити те, що ним утворене (органи влади), але його (народ) не влаштовує, у щось інше. Однак, в нашій країні система відносин побудована таким чином, що органи влади є практично безконтрольними. Вони несуть відповідальність лише один перед одним і тримаються на значному віддаленні від народу.
Існує й інший спосіб здійснення влади народом – пряме народовладдя чи, як його ще називають, пряма демократія. Пряме народовладдя (пряма демократія, безпосередня демократія) – сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.
Звісно, що організація влади ґрунтується на Конституції і законах України. І народ, щоб здійснювати таку організацію, повинен керуватися цими законами і сприймати їхній дух. На жаль, сьогодні ситуація із законодавством в Україні виглядає приблизно так, як на малюнку 1.
Якщо розглядати революцію гідності як спробу здійснення безпосереднього народовладдя, то слід характеризувати її як вдалий приклад народного розпуску представницької влади. На жаль, у зв’язку з тим, що інших ідей фактично ніхто не переслідував, а наслідків таких дій знов-таки ніхто не прораховував, Україна втратила частину території. Також ми отримали сепаратистські рухи, а система представницької влади лише трохи змінила свої обличчя.
Спроби активістів у лютому-березні 2014 року встановити громадський контроль над діяльністю суб’єктів владних повноважень були зведені нанівець ситуацією з виконанням законів. Це має зв’язок із некомпетентністю більшої частини активістів, перехопленням ініціативи із встановлення безпосереднього народовладдя «революційною верхівкою», яка, насправді, не мала цього на меті.
Сьогоднішня боротьба за владу в об’єднаних територіальних громадах теж переслідує мету закріпити представницьку демократію настільки, щоб навіть передумови до застосування методів прямої демократії буди знищені. Однак саме там, у територіальних громадах можуть бути посіяні зерна та вирощений «врожай» безпосереднього народовладдя.
Перед тим, як ми перейдемо до стратегії та заходів прямої демократії, давайте розглянемо, про що будемо вести мову.
Формами прямої демократії можуть бути референдуми, збори громадян, народна законодавча ініціатива, народний розпуск представницьких органів, громадський контроль тощо.
Референдум – голосування населення із метою вирішення найважливіших питань державного та суспільного життя. Референдуми в Україні поділяються на всеукраїнські та місцеві.
Народна законодавча ініціатива – форма прямої демократії, за якої самі виборці, які виступають із законодавчою ініціативою, можуть або навіть повинні скласти законопроект і запропонувати його законодавчому органу. Останній або приймає цей законопроект, або виносить його на референдум. Існує і такий варіант: законодавчий орган розглядає, потім виносить законопроект на народне голосування. Водночас у деяких штатах США законодавчий орган може винести на референдум свій власний, альтернативний проект закону. В усіх випадках народна ініціатива сполучається з референдумом. В Україні виборці не можуть безпосередньо запропонувати свій законопроект Верховній Раді – це можуть зробити лише народні депутати, Президент та Кабінет Міністрів України
Народний розпуск представницького органу – питання про розпуск і переобрання всього складу представницького органу має бути винесене на референдум, якщо цього вимагає певна кількість виборців.
Громадський контроль – це публічний нагляд громадянського суспільства за діяльністю суб’єктів владних повноважень на відповідність проголошеним державою цілям. Він також передбачає коригування цієї діяльності і самих цілей, підпорядкування діяльності держави, її органів і посадових осіб інтересам суспільства.
Досить цікавий аналіз форм прямого народовладдя міститься у книзі американського дослідника Дж.Шарпа «Від диктатури до демократії».
Переваги та недоліки прямої та представницької демократії наводяться у порівняльній таблиці 1.
Порівняльна таблиця переваг та недоліків прямої та представницької демократії
| ПЕРЕВАГИ | НЕДОЛІКИ | ||
| Пряме народовладдя | Представницьке народовладдя | Пряме народовладдя | Представницьке народовладдя |
| Більш висока істинність прийнятих рішень | Більш широкі можливості залучення фахівців | Складність прийняття узгоджених рішень | Розрив зворотного зв’язку між депутатами та виборцями |
| Стримування неправомірних рішень органів влади | Більша ймовірність досягнення балансу щодо прийняття рішень | Низька компетентність
народу та його емоційна неврівноваженість. |
Підвищення бюрократизму серед депутатів |
| Неможливість прямого впливу неурядових центрів | Велике розмаїття інтересів, що заважає досягненню балансу | Можливість прямого впливу неурядових центрів, в т.ч. підкупу | |
| Більший вибір альтернативних рішень | Схильність народу до маніпуляцій з боку політиків | Послаблення демократичного контролю «знизу» | |
| Значна вартість витрат на проведення референдумів | |||
| Низька політична активність громадян (абсентизм) | |||
Далі буде
