Стратегія виховання соціальної компетентності в українському суспільстві, точніше, її проект, ми наводимо на малюнку 3. Це наше бачення такої стратегії; отже ми із задоволенням сприймемо будь які коментарі і пропозиції до цього бачення. При цьому ми з будь яких обставин залишаємося при своїй думці: соціально компетентні громадяни є базовим ресурсом суспільства у його спробах переходу від системи обмеженого до системи відкритого доступу. Наш проект стратегії передбачає роботу на декількох рівнях.
1. Родинний рівень
На цьому рівні практично формуються базові риси соціально компетентної (або соціально некомпетентної особистості). Багато чого залежить від ступеню соціальної компетентності батьків та їхньої мотивації виховати соціально компетентну людину. Отже, треба готуватися до заходів одночасного виховання батьків і дітей.
Мал.3. Стратегія виховання соціальної компетентності
За дужками поки що залишимо необхідність мати носіїв методології виховання соціальної компетентності, яких ще треба підготувати у достатній кількості. На родинному рівні ми пропонуємо три основних напрямки:
- Організацію сімейних клубів у територіальних громадах. Це можуть бути клуби вихідного дня, спортивні клуби, кулінарні, літературні тощо. Головне – щоб у роботі клубу обов’язково брала участь вся родина, навіть бабусі й дідусі. Територіальна громада має створити сприятливі умови для функціонування таких клубів, усвідомлюючи, що формує таким чином своє майбутнє.
- Стимулювання розвитку сімейних структур органів самоорганізації населення. Нам вбачається, що коли основою органів самоорганізації населення стануть сімейні осередки, діяльність цих органів стане набагато змістовнішою. А родини отримають перший досвід демократії та участі у самоуправлінні.
- Організація системних заходів для родин. Тут може бути запропоновано різне – від сімейних конкурсів (наприклад, побудови стратегії розвитку територіальної громади) до упорядкування місцевого ландшафту.
Зрозуміло, що запропоновані напрямки не є єдиними та виключними. Вони можуть перехрещуватися один з одним і накладатися один на одне. Головне – щоб був досягнутий очікуваний результат – закладені початкові риси соціально компетентної людини (мал.4).
Мал.4. Риси соціально компетентної людини
2. Рівень дошкільної освіти
Напрямками стратегії на рівні дошкільної освіти є наступні.
- Застосування елементів виховання соціально компетентної людини у програмах дошкільної освіти. Тут можуть бути запропоновано:
Робота з сім’ями вихованців:
- педагогічна освіта батьків;
- «виховання» батьків – передбачається активна позиція установи в підвищенні рівня батьківської компетентності;
- задоволення індивідуальних запитів батьків в індивідуальних і групових формах роботи;
- вивчення стану факторів середовища соціального розвитку дитини, пов’язаних з його родиною.
Робота з вихованцями дитячого садка:
- організація діяльності, спрямованої на розвиток індивідуальності дітей і їх соціалізацію;
- корекція соціального розвитку дітей за результатами діагностики та запитам педагогів і батьків;
- організація дитячого дозвілля
Робота з документацією:
- формування інформаційного банку даних по рівню сформованості соціальної компетентності у дітей;
- розробка перспективного і поточного плану роботи;
- підготовка річних і проміжних звітів; поповнення методичної скарбнички соціального педагога;
- створення соціальних паспортів.
- Реалізація заходів самоврядування передбачає активізацію участі дітей та їх батьків в
управлінні діяльністю дошкільного закладу.
3. Рівень шкільної освіти
На рівні шкільної освіти пропонується
- Уведення до шкільних програм навчальних дисциплін з виховання соціальної компетентності. В принципі, маємо на увазі розробку єдиної державної програми відповідного виховання. Така програма має враховувати принцип виховання громадян у дусі демократії пріоритетним компонентом всіх програм і дій у сферах освіти і культури. Відповідні дисципліни мають бути застосовані, починаючи з молодшої школи. Викладання таких дисциплін має вестися фахівцями у сфері права.
- Деформалізувати процеси і процедури участі учнів у шкільному самоврядуванні.
- Навчання викладачів має включати спеціалізацію у сфері громадянських прав та соціальної компетентності та фінішного тестування ступеня їхньої власної соціальної компетентності.
4. Рівень вищої освіти
На рівні вищої освіти вбачаються доцільними наступні напрямки реалізації нашої стратегії:
- Як і у школі слід буде деформалізувати процеси і процедури участі учнів у шкільному самоврядуванні. Соціальна компетентність та стратегія виховання передбачає не тільки наявність певних знань та рис характеру, а певну громадянську активність особи. У «вишах» (та й у середніх школах, спеціалізованих закладах освіти) сферою такої активності є органи учнівського та студентського самоврядування. Саме тут наша майбутня еліта може набувати досвіду функціонування інституцій громадянського суспільства. Тому необхідна система заходів щодо перетворення шкільних і студентських рад з фактично виконавчого органу в орган самоврядування: від удосконалення нормативної бази до впровадження ефективних механізмів взаємодії з адміністрацією закладу та органами влади різних рівнів.
- Навчання основам соціальної компетентності. У ВУЗзах треба запровадити системну цивільну і політико-правову освіту, рівень якого повинен відповідати статусу еліти. Зміст такої освіти має орієнтуватися на завдання громадянського виховання. До переліку загальних нормативних компетентностей випускників вузів треба внести громадянські та соціальні компетентності. Зміст таких компетентностей має бути закцентованим на місії українських еліт і високому ступені відповідальності.
- Практичні навчання студентів «вишів» повинні бути переорієнтовані на максимальну рольову взаємодію з територіальними громадами та інститутами громадянського суспільства.
5. Рівень територіальної громади
Територіальні громади мають бути мотивовані на реалізацію заходів із забезпечення достатнього рівня соціальної компетентності їх членів. Має бути чітко сформульовано і запроваджено розуміння того, що соціальна компетентність є одним з базових чинників сталого розвитку територіальних громад.
6. Рівень держави
На рівні держави бажано реалізувати два напрямки:
- Утворити Центр з координації роботи з розвитку соціальної компетентності.
- Забезпечити затвердження та запровадження галузевих програм виховання соціальної компетентності.
Україна постійно декларує курс на демократизацію. Однак неможливо реалізувати такий курс, якщо не враховується стратегія виховання громадян, мотивованих на життя у демократичній країні Ми платимо високу ціну за відсутність справжніх українських еліт. І якщо раніше суспільство платило за відсутність еліт, в основному, матеріальними засобами, то тепер така плата – людські життя. Третина громадян, які бажали б залишити Україну для пошуків кращої долі за її межами – наочна ілюстрація такої плати.
