У цій статті ми поговоримо про толерантність, як рису, притаманну всім п’яти компетенція, зазначеним вище. Рада Європи визначила зміст п’яти ключових компетенцій сучасної людини:
- політичні і соціальні компетенції;
- компетенції, які пов’язані із життям у багатокультурному суспільстві (такі, що перешкоджають проявам расизму, ксенофобії і нетолерантності;
- компетенції, що мають відношення до володіння усною та письмовою комунікаціями (зокрема, з іншомовною);
- компетенції, пов’язані з нарощуванням інформатизації суспільства;
- компетенції, пов’язані із розвитком «самості».
Слово «толерантність» походить від латинського tolerantia, і може бути перекладено і як «терпіння», і як «терпимість, поблажливість». Погодьтеся, що це не одне й те ж саме.
ВІКИПЕДІЯ дає наступне визначення: Толерантність – якість, що характеризує ставлення до іншої людини як до рівнодостойної особистості і виражається в свідомому придушенні почуття неприйняття, викликаного всім тим, що визначає у іншому інше (зовнішність, манера мови, смаки, спосіб життя, переконання і т.п.). Толерантність передбачає налаштованість на розуміння і діалог з іншим, визнання і повагу його права на відмінність.
Протягом століть поняття толерантності зазнавало еволюції від стриманості, пов’язаної із
взаємодією людей різних релігійних переконань, до розуміння її (толерантності) як вислову зовнішньої і внутрішньої свободи здатність здійснювати розумний вибір між альтернативними точками зору та способами поведінки. Ми будемо трактувати толерантність саме в такому аспекті. Слід зазначити що толерантність є ключовим моральним принципом громадянського суспільства.
У той же час, не може бути необмеженої поблажливості, оскільки це – шлях до свавілля та насильства. Отже, толерантна людина чи толерантне суспільство не може, зокрема, миритися із посяганням на свободу і моральну гідність людини. Прикладом такого розуміння толерантності може слугувати нещодавно прийнятий Верховною Радою України закон про запобігання насильства у родині.
Дії, протилежні складовим терпимості (мал.1) несуть у собі загрозу війни, а у кінцевому випадку – знищення сучасної цивілізації та її досягнень. Люди розуміли це здавна. Ще до появи поняття «толерантність» давні греки встановили правило припинення бойових дій на період проведення олімпійських ігор. Сьогодні з такою ініціативою виступає ООН.
Зазначимо, що кожна наука виробила власне визначення поняттю «толерантність». Визначення терміна, яке можна прочитати вище, запозичене у соціологів. Воно найбільш популярно, так як цілком логічно, що людей, які живуть в соціумі, хвилює ніщо інше як комунікативна толерантність, яка вивчається соціологією. З «іншою» толерантністю можуть зіткнутися медики, інженери, екологи, а також представники інших професій. Нас буде цікавити толерантність у тому сенсі, як її розуміє соціологія.
Однак, якщо перенести «інші» розуміння толерантності на соціальну площину, то і на ній воно може цілком «прижитися». Якщо раніше ми говорили про толерантність, як про терпимість, то тепер маємо можливість оперувати і новими синонімами до цього слова, запозиченими у екологів, – це витривалість і стійкість. Якщо ми виявляємо це поняття по відношенню до інших переконань і поглядів, значить ми стійкі до них, тобто впевнені в правильності свого світогляду настільки, що не боїмося його зміни внаслідок впливу чужих нам поглядів. У той же час проявляючи толерантність, ми демонструємо свою витривалість. Адже тільки сильна духом, витривала людина може культурно протистояти чужій (часто – діаметрально протилежній або навіть ворожій) думці, при цьому не намагаючись принизити, зачепити почуття опонента, звернути «в свою віру».
Мал.1 Дерево толерантності
Наприклад, у конфлікті щодо освітнього закону українська толерантність має полягати у тому, що вимога необхідності освіти громадян України державною мовою, її знання і вільне володіння нею є беззаперечним правом нашої держави і жодним чином не зачіпає прав носіїв інших мов. Такий підхід до толерантності дозволить запобігти спробам прищепити українцям чужі, не властиві їм думки.
Толерантність та її моделі
З урахуванням вже сказаного, спробуємо розглянути можливі моделі толерантності (у жодному разі не претендуючи на їхню ексклюзивність).
Перша модель – «толерантність як нехтування». Тут поблажливість діє за принципом «моя хата с краю». Тобто, десь існують інші думки, погляди, досвід. Можливо, вони корисні, можливо й ні. Але носію такої толерантності важливі лише його проблеми, отже він просто відкидає все, що не має відношення до цих проблем. Тобто, така людина чи суспільство є просто нечутливими до наявних відмінностей інших людей чи суспільств.
Друга модель – терпимість за неможливості взаєморозуміння. Скажімо, люди різних релігійних переконань можуть поважати право на іншу віру, але взаєморозуміння у цьому питанні немає і бути не може.
Третя модель ‒ «толерантність як поблажливість». В цьому розумінні толерантність виступає як поблажливість до слабкості інших, який поєднується з деякою часткою презирства до них. Наприклад, я змушений терпіти погляди, неспроможність яких я розумію і можу показати, але вступати в критичну дискусію з такою людиною не має сенсу. Відмінності в даній моделі допускаються, але тим самим не визнаються, а лише сприймаються, фіксуються. Тут «толерантність не включає в себе прийняття цінностей іншого; як раз навпаки, це є ще один, може бути, більш витончений і витончений метод ще більше посилити підпорядкування іншого».
Четверта модель ‒ «толерантність – ефективний діалог». У цьому випадку сторони мають повагу до взаємних позицій, можуть визнавати іншу позицію більш прийнятною і, зрештою, сторони, застосовуючи ефективний діалог, досягають взаєморозуміння і, можливо, спільної позиції.
Продовження цієї статті знаходиться ТУТ.
