Велика шахівниця. Двадцять років потому.

Велика шахівниця

У середині 1997 року побачила світ книга видатного американського політика і вченого Збігнева Бжезинського «Велика шахівниця». Головним висновком цієї фундаментальної праці  є твердження, що протягом наступних кількох десятиліть може бути створена система глобального співробітництва, яка поступово візьме на себе відповідальність за стабільність і мир у всьому світі. Побудова такої системи як головний чинник передбачає узаконення ролі США в якості першої, єдиної і останньої істинно світової наддержави.

Геостратегія США, виходячи з цієї мети, передбачає створення у тій чи іншій формі «pax americana”. При цьому З. Бжезинський погоджується з наступним твердженням гарвардського політолога Семюеля П. Хантінгтона:

«У світі, де не буде верховенства Сполучених Штатів, буде більше насильства і безладу і менше демократії і економічного зростання, ніж в світі, де Сполучені Штати продовжують більше впливати на вирішення глобальних питань, ніж будь-яка інша країна.

Постійне міжнародне верховенство Сполучених Штатів є найважливішим для добробуту та безпеки американців і для майбутнього свободи, демократії, відкритих економік та міжнародного порядку на землі».

Бжезинський писав свою книгу  у 1997 році, маючи відносно слабку Росію, Євросоюз, що робив кроки стосовно свого розширення на схід, нестабільні Балкани, Китай , який на той час міг відігравати роль лише регіональної держави. Критично важливим для здійснення цієї «американської мрії»  було те, як США «управлятимуть» Євразією. Автор зазначає:

«Євразія є найбільшим континентом на земній кулі і займає осьове положення в геополітичному відношенні. Держава, яка панує в Євразії, контролювала б два з трьох найбільш розвинених і економічно продуктивних світових регіонів. Один погляд на карту дозволяє припустити, що контроль над Євразією майже автоматично потягне за собою підпорядкування Африки. Це, в свою чергу перетворить Західну півкулю і Океанію в геополітичну периферію центрального континенту світу. Близько 75% світового населення живе в Євразії, і велика частина світового фізичного багатства також знаходиться там як в її підприємствах, так і під землею. На частку Євразії припадає близько 60% світового ВНП і близько трьох чвертей відомих світових енергетичних запасів».

Велика шахівниця та Україна, як геополітичний центр.

Бжезинський абсолютно справедливо вважав, що без України Росія перестає бути євразійською імперією.  Він пише:

«Десь між 2005 і 2010 роками Україна повинна  добитися значного прогресу в проведенні реформ усередині країни. Тим самим вона більш чітко визначиться як країна Центральної Європи і буде готова до серйозних переговорів як з Європейським Союзом, так і з НАТО.

Тим часом франко-німецько-польська співпраця з ЄС і НАТО буде, ймовірно, значно розширено, особливо в галузі оборони. Ця співпраця могла б стати свого роду західній серцевиною будь-яких більш широких європейських заходів щодо забезпечення безпеки. Вони в кінцевому рахунку можуть поширюватися як на Росію, так і на Україну. З огляду на особливу геополітичну зацікавленість Німеччини іПольщі в незалежності України, цілком можливою є така ситуація, при якій Україна поступово буде втягнута в особливі франко-німецько-польські відносини. До 2010 року франко-німецько-польсько-українське співробітництво, яке буде охоплювати приблизно 230 млн. осіб, може, мабуть, перетворитися в партнерство, що буде поглиблювати геостратегічну взаємодію в Європі».

Ядро безпеки у Європі

На жаль, не все вдається спрогнозувати. І 20 років потому геополітичний розклад істотно відрізняється від того, що передбачав пан Збігнев. Китай перетворився з регіональної у світову державу і, як і побоювався Бжезинський, підтримуючи ситуаційну співпрацю з Росією, готовий скласти ефективну конкуренцію США.

Росія теж нарощує м’язи і поки що залишається державою, яка складає неабиякий інтерес для основних європейських гравців: Німеччини та Франції. При цьому вона відкинула пріоритет «зрілого стратегічного партнерства» із США і робить акцент на створення геостратегічних плацдармів у близькому і далекому зарубіжжі. Водночас Росія намагається створити антиамериканський контральянс.

А що ж Україна?

Україна, незважаючи на підтримувані США зусилля пасіонаріїв, так і не здійснила очікуваних у 2005-2010 р.р. необхідних реформ. Їй не вдалося також запровадити європейські цінності у повному обсязі. Про членство у Євросоюзі та НАТО у короткостроковій перспективі на разі не йдеться. Та й відносини з Польщею не дають у цій самій перспективі підстав сподіватися на те ядро європейської безпеки, про яке мріяв З.Бжезинський 20 років тому.

Поки що об’єднана Європа має істотні розбіжності стосовно проектування свого геополітичного позиціонування з моделлю З.Бжезинського. Та й нинішнє керівництво США все частіше висловлює геополітичні наміри, які не завжди співпадають із концепцією американського світу. Хоча, все залежить від того, як розташовані фігури на великій шахівниці.

Трамп-шахист

Україна, на наш погляд, повинна, перш за все, визначити своє місце на великій шахівниці. Пам’ятаючи про те, що пан Бжезинський мав Україну лише за форпост Заходу у встановленні нового світового порядку при гегемонії США  проти Росії, за рахунок Росії та на уламках Росії, тобто за такого собі пішака. А ми повинні перетворити нашу державу спочатку на ключову фігуру, а потім принаймні на складову геополітичного гравця. Оскільки, все ж таки головною фігурою у шаховій грі є гравець.

Щоб зробити ці перетворення, нам потрібно якнайшвидше здійснити ті реформи, про які писав пан Збігнев. При цьому взявши на озброєння головний принцип – національний прагматизм.

Тобто, пріоритетними мають бути ті кроки держави та суспільства, які дають максимальну користь Україні як в короткостроковій, так і у довгостроковій перспективі.

Ми повинні припинити внутрішні колотнечі і зосередитися на примноженні могутності нашої країни. Складовими національної безпеки мають стати не тільки оборонна безпека, а й безпека економічна, інформаційна, демографічна, екологічна (див. малюнок нижче). І схема, наведена на цьому малюнку, могла б лягти у вихідні положення законодавства України про національну безпеку.

Інформаційна безпека

Уявляєте, якщо б корупційні діяння розглядалися б, як загроза національній безпеці країни? І, оскільки у нас війна, каралися б за законами воєнного часу? А для цього треба зовсім небагато – просто наша з вами воля. Воля не купки пасіонаріїв, а реальна воля істотної частини суспільства.

І що?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *